ШКОЛА
Андрій Вікторович
(15.10.1980 – 07.04.2025)
Солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 137-ого окремого батальйону територіальної оборони
Андрій Вікторович Школа народився 15 жовтня 1980 року у м. Бориспіль. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот») пройшов військову строкову службу. До повномасштабного вторгнення росії на територію України впродовж багатьох років працював комплектувальником в авіакомпанії «МАУ».
У перший ж день повномасштабного вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Андрій добровільно пішов до військкомату. Спочатку у лавах територіальної оборони захищав родину та рідне місто, а згодом разом з побратимами вирушив на пекельні напрямки. За мужність і успішне виконання завдань під час бою був нагороджений відзнакою «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України. 07 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині нашого Героя обірвалося...
Похований на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
«Найкращий син, чоловік, батько, брат. На ньому все трималося!.. Ніколи не виходив з дому, щоб не поцілувати дружини і обійняти дітей…» – згадує згорьована родина. Добрий, турботливий, відповідальний, працьовитий, мав багато друзів. З прекрасним почуттям гумору й сміхом, який впізнавали всі знайомі і рідні. Вміло працював руками: ремонтував автомобілі і вдома був справжнім господарем. Захоплювався риболовлею. Син все чекав тата, щоб разом поїхати ловити рибу… Та не судилося…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
ВОЙТКО
Олексій Іванович
(26.03.1992 – 31.03.2025)
Відважний захисник, справжній патріот, старший лейтенант, командир інженерного взводу.
Олексій Іванович Войтко народився 26 березня 1992 року у селі Крилівка Ружинського району Житомирської області. У 2002 році разом з мамою переїхав до Борисполя, де пішов до 3 класу Бориспільської загальноосвітньої школи №3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот»), де знайшов нових друзів та із задоволенням здобував знання. Випускник закладу освіти 2009 року. Після закінчення школи вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) на спеціальність «менеджмент організацій та адміністрування», де здобув професійну кваліфікацію «менеджер з митної справи». Паралельно навчався, закінчив військову кафедру Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Опісля працював бортпровідником на Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Йому настільки подобалась ця робота, що мріяв стати пілотом… Захоплювався риболовлею, займався спортом, вільно володів англійською мовою.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію незалежної України Олексій добровільно у червні 2022 року приєднався до лав ЗСУ на посаді командира взводу окремого стрілецького батальйону, а згодом – став командиром окремого інженерного взводу 48-ої окремої артилерійської бригади. Мужньо і незламно воював на Сумському, Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямку. Як справжній командир, старший лейтенант Войтко завжди йшов у бій зі своїми побратимами, відважно вів за собою, тому його поважали та до нього дослухалися.
Нагороджений відзнакою командира 29 окремого стрілецького батальйону. У 2024 році відзначений медаллю «Князя Бориса» Бориспільської міської ради до Дня Незалежності України. 31 березня 2025 року на Харківщині життя нашого Героя обірвалося... Похований на кладовищі по вул. Бежівка (м. Бориспіль).
Добрий, відповідальний, цілеспрямований, порядний, толерантний, з усіма міг знайти спільну мову. Люблячий син, турботливий і чуйний брат, найкращий друг. У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
МАЗУР
Віталій Миколайович
(16.10.1983 – 02.10.2023)
Старший солдат, оператор групи спеціального призначення 2-ої роти 67-ої бригади.
Народився 16.10.1983 р. Випускник 1999 року 9-го класу Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 (нині – Бориспільський ліцей «Патріот»). Разом з батьками виїхали у с. Рогозів Бориспільського району. Навчався у Березанському технікумі.
Любов до техніки, її відчуття привело Віталія до байкерського клубу «Wild Bees», де він 6 років, із самого заснування, був віце-президентом.
З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій став на захист рідної землі, ступивши до 137-го батальйону ТРО Бориспільського району.
Захищав державу, беручи участь у бойових діях у районі Бахмута та Соледара. А 02 жовтня 2023 року життя Віталія обірвалося… Похований на кладовищі у селі Городище Бориспільського району. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.06.2023, посмертно).
Нехай наша пам'ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою. Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким!
ЖИГАЛО
Юрій Михайлович
(05.07.1982 – 12.08.2023)
Старший солдат, старший стрілець взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини.
Народився 05.07.1925 р. в м. Бориспіль Київської обл. Все своє життя прожив у рідному Борисполі. У 1997 р. закінчив 9 класів Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 (нині – Бориспільський ліцей «Патріот»).
Добрий, щирий, життєрадісний, чуйний, відповідальний, вірив у справедливість та завжди був готовий підставити плече допомоги всім, хто цього потребував. Полюбляв риболовлю, справжній господар – вміло займався чоловічими домашніми справами.
25 лютого 2022 року Юрій без вагань пішов до військкомату, аби не допустити окупантів до рідного міста. Вже наступного дня приєднався до лав Збройних Сил України і до останнього подиху віддано служив Україні, захищаючи кожного з нас!
11 серпня 2023 року під час штурму ворожих позицій у районі н.п. Урожайне Донецької області старший солдат Жигало був тяжко поранений та госпіталізований до лікарні.
12 серпня 2023 року серце нашого 41-річного Героя перестало битися… Похований на Алеї Слави Рогозівського кладовища у рідному Борисполі.
«Таких, як він, немає людей! Моя броня, підтримка і опора. Турботливий чоловік та найкращий батько для нашої донечки, яка дуже на нього схожа. Він завжди казав, що ми найдорожче, що в нього є…» – згадує згорьована дружина.
Пам’ятаймо, якою ціною дається звільнення українських територій від окупантів. У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
РОГОВСЬКИЙ
Олег Цезарович
(23.01.1989 – 31.01.2023)
Випускник 2006 року (11 клас) Бориспільської загальноосвітньої школи № 3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот»).
У квітні 2022 року став на захист нашої держави та родини. Та вже у серпні під час виконання бойового завдання разом з побратимами рядовий, гранатометник 34-річний Олег потрапив під ракетний обстріл на Донеччині. Боєць до останнього боровся за життя, переніс декілька операцій і навіть незважаючи на це постійно говорив рідним, що як тільки підлікується – відразу повернеться до побратимів.
31 січня 2023 року після перенесеної чергової операції життя нашого Героя обірвалося – не витримало серце...
Добрий, спокійний, відповідальний, щирий, життєрадісний – саме таким пам’ятатимуть Олега ті, хто знав його особисто. «Він завжди був готовий прийти на допомогу!», – згадують рідні. Багато часу приділяв спорту – займався боксом та захоплювався автомобілями.
Нехай наша пам'ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою. Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким!
БОБРУЄНКО
Василь Васильович
(20.05.1983 – 04.01.2023)
Випускник 1999 року (9 клас) Бориспільської загальноосвітньої школи № 3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот»).
Солдат, старший водій -технік мінометної батареї.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України – без вагань 26 лютого добровільно пішов до військкомату, аби стати на захист нашої держави та родини. І до останнього подиху був вірним цьому важкому та водночас почесному обов’язку захисника України. Спочатку разом із побратимами стояв на захисті Київщини, потім брав участь у визволенні тимчасово окупованого українського Херсону.
4 січня 2023 року внаслідок отримання вибухової травми на Донеччині життя нашого Героя обірвалося…
Добрий, чуйний, щирий, веселий, дружелюбний, – саме таким пам’ятатимуть Василя ті, хто знав його особисто. Він завжди був готовий прийти на допомогу. А ще – прекрасний батько чотирьох дітей, які вже ніколи не почують його голосу, не пригорнуться до мужнього плеча, не отримають мудрої батьківської поради…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати.
КУЗЬМЕНКО
Олександр Миколайович
(15.08.1966 – 2022)
Випускник 1983 року (10 клас) Бориспільської загальноосвітньої школи № 3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот»).
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, Олександр того ж дня долучився до лав територіальної оборони, ставши на захист рідної землі та родини. А згодом вирушив на передову, де і обірвалося життя нашого Героя…
Учасник бойових дій в зоні АТО/ООС, лейтенант Олександр Кузьменко трагічно загинув у віці 56-років під час виконання бойових завдань на Харківщині. Похований 13 листопада 2022 року у Борисполі.
Чуйний, щирий, веселий, дружелюбний, – саме таким пам’ятатимуть Олександра ті, хто знав його особисто. Він завжди був готовий прийти на допомогу.
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати.
БАКАЛ
Богдан Вікторович
(14.01.1983 – 19.08.2022)
Випускник 2000 року Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 (зарахований у вересні 1998 року після закінчення 9-го класу Бориспільської гімназії «Перспектива»).
До початку повномасштабного вторгнення працював вантажником у ДМА «Бориспіль».
Боєць 137 батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Військовий медик. У травні 2022 року 39-річний молодший сержант потрапив під ворожий артилерійський обстріл на Донеччині і був важко поранений (перший поранений боєць роти). Після трьох місяців лікування і багатьох операцій, 19 серпня 2022 року, помер у шпиталі. Похований у Борисполі на Рогозівському кладовищі.
Життя нашого Героя обірвалося… У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам'ять гідного сина України… Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
ХАРЛАМОВ
Сергій Борисович
(18.06.1985 – 10.08.2022)
Випускник 2002 року Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3. Учасник АТО/ООС. Боєць 11 МПБ «Київська Русь» (2014-2015 роки), службовець 20-го Окремого Батальйону Спеціального Призначення при Президенту України.
Командир 3-го відділення 1 взводу батареї протитанкових керованих ракет військової частини А4118, 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Вірний військовій присязі, сержант Сергій Харламов загинув 10 серпня 2022 року на Донбасі, виконуючи бойове завдання за призначенням із забезпечення оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в районі н.п. Велика Новосілка Донецької області, внаслідок бойових дій та ворожого артилерійського обстрілу. Похований у Борисполі на Рогозівському кладовищі.
Спокійний, дружелюбний, чуйний, - саме таким пам’ятатимуть Сергія ті, хто знав його особисто. Особливо друзі, яких у нього багато, адже завжди приходив на допомогу та підставляв надійне плече у тяжку хвилину. І в таку тяжку хвилину для Батьківщини став на захист нашої держави. До останнього подиху був вірним цьому важкому та водночас почесному обов’язку захисника України.
